Сповіді емігрантів

Я виїхав з України в 1938 році.
У ті часи Канада потребувала викладачів. Не тільки Квебек, а й англійська Канада. Випускників європейських вишів брали залюбки. Йому, навіть, пропонували їхати до Онтаріо. «Але ж в мене англійська не дуже добра». «Нічого, - казали онтарійці, - Що-небудь придумаємо»). Але  таки оселився у Шербруку.

Українство було для мене святим. Я передплачував діаспорні часописи, слідкував за новинами. І завжди радів українцям. Особливо освіченим. Йому було цікаво спілкуватися з новоприбулими. Адже вони (ми, тобто) - джерело інформації про сучасну Україну. За кавою, я розповідав, як виглядає країна «зі сходу».
Чи щасливия - не знаю. Дуже хочеться повернутися на вкраїну. Але розумію, що мене там ніхто не чекає.

 Олесь Яремчук, Канада




Я виїхала з України у 1998 році. Зараз проживаю в Іспанії. У мене вища освіта, яку я здобула на фізико-математичному факультеті Львівсько університету. Працюю програмістом. Вважаю, що в житті я досягла успіху: у мене сімя, добра робота. Я багато вчилася тут, в Іспанії. Я щаслива. Раджу всім здобувати добру освіти, вчитися працювати на союою, можливо, ви піймаєте птаха щастя


Ірина Бриндас